Іноді так приємно потягтися і солодко позіхнути, навіть коли вже не ранок. У спонтанному короткочасному позіхання немає нічого особливого – це природний «підбадьорюючий» рефлекс організму. Але що якщо позіхання переслідує щодня? Як бути, якщо воно спіткало зовсім не вчасно? Чи варто стримувати цей позив?
Чому не можна стримувати позіхання?
Хоча єдиного пояснення функції позіхання ще знайшли, у медичному співтоваристві існує кілька клінічно підтверджених фактів необхідності цього процесу для організму.
«Перегрів» мозку
Позіхання потрібна для «охолодження» мозку та контролю його температури — вона може змінюватись в залежності від навколишнього оточення, тривалості та насиченості розумової діяльності та від стресу.
Роблячи глибокий вдих під час позіхання, ми отримуємо більше кисню, і внутрішнє «вентилювання» відбувається швидше. Таке охолодження покращує працездатність, концентрацію та пильність. Саме тому ми можемо більше позіхати вранці, щоб активізувати внутрішні процеси.
З цієї причини нам хочеться позіхати після довгої розумової роботи, коли мозок «кипить», або за сильних емоційних потрясіннях. Викид адреналіну в момент стресу стимулює активність всіх метаболічних процесів в організмі, і наситити тканини киснем потрібно швидше.
Стримувати позиви до позіхання в цьому випадку не варто. Організму потрібно своєчасно «охолонути», щоби далі повноцінно функціонувати. Блокуючи позіхання, ми ніби гонимо автомобіль, що далі перегрівся.
Низький рівень кисню у крові
Коли ми глибоко вдихаємо, активізується загальне кровопостачання, а це сприяє збільшенню постачання організму киснем, у тому числі головного мозку.
Низький рівень кисню викликає сонливість, і коли довкілля сильно заряджена (має високу концентрацію вуглекислого газу, наприклад, конференція з великою кількістю людей або шкільний клас), ми схильні більше позіхати. Часто нам дуже хочеться позіхати і в горах, де концентрація кисню нижча, до того ж знижується температура тіла.
Природний надлишковий потік кисню теж може змусити частіше позіхати, швидше насичуючи усі клітини киснем та адаптуючи організм до нових умов. Позіхання у таких випадках допомагає швидко звикнути до нових умов.
І недолік, і надлишок кисню — це порушення роботи дихального ланцюга мітохондрій («енергетичних станцій» клітин), відновити яку якраз і допомагає позіхання. Блокування цього процесу порушуватиме баланс вироблення енергії в організмі. Нестача енергії призведе до загальмовування всіх метаболічних процесів, зокрема зростання, розвитку, регенерації та інших.
Емоційна та фізична напруга
Люди не єдині, хто позіхає. Наприклад, лемури схильні робити це, коли відчувають загрозу: позіхання загострює їхні почуття і допомагає бути більш пильними.
Деякі тварини позіхають після полювання чи втечі від небезпеки, щоб зняти стрес і розслабитися, насичуючи клітини киснем. Крім того, це підключає до роботи м’язи морди та щелепи, які зазвичай страждають від напруги або стресу.
Чим небезпечно часто позіхати
Хоча в більшості випадків позіхання — нормальне явище і не пов’язане з будь-якими проблемами зі здоров’ям, але коли напади позіхання часто повторюються, за ними може ховатися певне метаболічне порушення.
«Надмірне позіхання» може бути запобіжною ознакою.
Порушення сну
При нестачі сну або безсоння організм позіханням компенсуватиме надмірну перенапругу організму — «перегрів», брак стану, коли регенеруються всі органи та тканини. Стримувати цей процес – все одно що закрити кришкою каструлю з киплячою водою.
При апное (тимчасова зупинка дихання), як денному, так і нічному, позіхання організм компенсує нестачу кисню в організмі. Системне нічне апное, викликане, наприклад, збільшенням або розтягуванням лімфоїдної тканини гортані, може бути непомітним і незначним спочатку. Але якщо ви не висипаєтеся і занадто часто позіхаєте, при цьому ще й відчуваєте нестачу кисню в денний час, не варто залишати поза увагою «надмірне» позіхання — це сигнал до того, що тіло потребує допомоги.
Серцево-судинні захворювання
У найзапущеніших випадках системного апное і серцево-судинних захворювань позіхання може викликати реакція блукаючого нерва (він починається в черепі і йде вниз по глотці, стравоході, трахеї і т. д.). У разі це сигнал серцевого нападу.
Пухлина головного мозку
Надмірна системна позіхання, що повторюється, за умови достатнього сну і відсутності зовнішніх факторів також може бути симптомом онкологічного захворювання, інсульту, епілепсії або розсіяного склерозу, що розвивається.
Мігрень
Деякі люди позіхають частіше, ніж зазвичай, кожні кілька хвилин перед приступом мігрені. Це може бути пов’язане із затискачами або розтягненням судин, з недостатністю кровопостачання головного мозку, з дефіцитом кисню.
Залишати без уваги ці симптоми також не можна, тривала системна гіпоксія (знижений рівень кисню в крові) може призвести до серйозніших порушень. Стримувати позіхання в цьому випадку означає погіршувати насичення мозку киснем.
Зрозуміло, перелічені стани мають чимало інших симптомів. Помнете, точний діагноз може поставити виключно лікар.
Побічна дія деяких ліків
Позіхання може супроводжувати прийом антидепресантів, анксіолітиків, антигістамінних та антигіпертензивних препаратів. Всі вони впливають на парасимпатичну систему організму і можуть пригнічувати, так і активувати ті чи інші процеси головного мозку, нейромедіаторів. Через що організм потребує або більшого потоку кисню, або «охолодження».
Стримувати позіхання у разі марно. А ось проконсультуватися з фахівцем, який призначив препарат, варто — можливо, його вдасться замінити на той, який не даватиме побічних ефектів.
