За словами лікарів, зміна характеру – перша ознака деменції. Людям, у яких захворювання поки що в початковій стадії, стає складніше справлятися зі своїми обов’язками, вони стають вразливими, уразливими, часто скаржаться, що до них пред’являють завищені вимоги на роботі та вдома. За словами лікарів, зміни у поведінці та характері через хворобу зазвичай відбуваються досить різко.
Психіатри радять звернути увагу на появу у близької вам людини наступних змін у поведінці та характері, яких раніше ви за нею не помічали:
- уразливість,
- дратівливість,
- немає критичного сприйняття ситуації, впертість,
- знижений настрій,
- необґрунтоване почуття втоми,
- рідко виходить із дому — навіть у поліклініку чи магазин,
- втрата інтересу до роботи та хобі,
- не хоче готувати їжу, віддає перевагу найпримітивнішим стравам на кшталт каш і бутербродів.
Лікарі попереджають, що кожна з цих ознак сама по собі може вказувати не лише на початок деменції, а й на розвиток інших захворювань. Тому, якщо у людини в похилому віці сильно змінився характер, це завжди привід звернутися до лікаря. Однак з розвитком деменції може відключатися критичне мислення, тому людина може навіть не усвідомлювати, що хвора.
Деменція чи просто старість
На відміну від деменції, процес старіння зазвичай не змінює кардинально характер людини.
У нормі до старості загострюються ті риси характеру, які в людини були основними. Хто був добрий — стає добрішим, хто був шкідливішим — стає шкідливішим. При нормальному старінні вікові зміни не викликають суттєвих та різких змін ні в характері, ні у повсякденному житті. Тобто людина продовжує вести приблизно те життя, до якого вона звикла. І навіть якщо у людини похилого віку виникають складнощі з освоєнням нових навичок або випадають з пам’яті якісь події, це ще не говорить про початок захворювання. Про деменцію говорять інші ознаки, такі як втрата професійних і побутових навичок, які були засвоєні дуже добре. Наприклад, якщо людина перестає справлятися з в’язанням, яке раніше любила.
У кого вищі ризики захворіти
Лікарі виділяють кілька основних факторів, що підвищують ризик розвитку з віком недоумства:
- мутації у успадкованих генах,
- вік – у людей старше 60 років ризик захворіти збільшується вдвічі кожні 5 років,
- черепно-мозкові травми,
- високий рівень холестерину в крові,
- артеріальна гіпертензія,
- низька фізична активність,
- низька розумова активність.
Коли ми навчаємось якимось новим навичкам, у головному мозку формуються нові нейронні зв’язки. Чим більше ми вчимося, чим більше навичок освоюємо, тим більше зв’язків між клітинами формується і тим вище компенсаторні можливості мозку. Навіть якщо десь у мозку трапиться порушення функцій, як буває у разі деменції, інші бічні зв’язки візьмуть на себе все навантаження. Тому освіта, навчання нових навичок до останніх років життя захищає від розвитку деменції.
