Під час процесу, що називається лізосомальним екзоцитозом, нейрони викидають білкові відходи, які вони не можуть розщепити та переробити. Це відкриття може дозволити одну із загадок хвороби Паркінсона та призвести до нових стратегій лікування чи профілактики захворювання.
Агрегати білка альфа-синуклеїну поширюються у мозку людей із хворобою Паркінсона завдяки процесу викиду клітинних відходів, йдеться у новому дослідженні.
“Наші результати також дозволяють припустити, що лізосомальний екзоцитоз може бути загальним механізмом для видалення агрегованих та стійких до деградації білків з нейронів – у нормальних, здорових умовах та при нейродегенеративних захворюваннях”, – сказав старший автор дослідження доктор Ману Шарма, доцент нейронауки у Сімейному інституті дослідження мозку та розуму Feil та Дослідницькому інституті хвороби Альцгеймера Appel у Weill Cornell Medicine.
У своєму дослідженні доктор Шарма та його команда показали за допомогою детального вивчення мишачих моделей хвороби Паркінсона, що агрегати альфа-синуклеїну, здатні поширюватися та викликати нейродегенерацію, виникають усередині нейронів. Ці агрегати, як вони виявили, потім накопичуються в “контейнерах” для відходів у клітинах, які називаються лізосомами.
Лізосоми містять ферменти, які можуть розщеплювати, або “лізувати”, білки та інші молекулярні відходи до їх складових частин, по суті, перетравлюючи та переробляючи їх. Але дослідники виявили докази того, що агрегати альфа-синуклеїну, які з’єднані тісними зв’язками в щільно прилеглу/противну шарувату структуру, звану “амілоїдом”, не розщеплюються в лізосомах; натомість вони часто просто викидаються з нейронів. У цьому процесі лізосома переміщається до клітинної мембрани і зливається з нею, так що вміст лізосоми викидається – так, без будь-якої інкапсуляції – в рідину, що оточує клітину.
У подальших експериментах дослідники також показали, що знижуючи швидкість лізосомального екзоцитозу, вони можуть зменшити видиму концентрацію агрегатів, здатних до поширення. Це, за словами доктора Шарми, дозволяє передбачити майбутній підхід до лікування хвороби Паркінсона.
