Лакофарбові покриття іноді доводиться оновлювати, але щоб шар нової фарби ліг рівно і протримався довше, необхідно видалити стару фарбу. Теоретично все здається просто, але практично ця процедура представляє певні труднощі. Наприклад, багато лайфхаків, які радять любителі, не тільки не працюють, а й здатні завдати шкоди. Тому варто звернути увагу на способи, які використовуються майстрами зі стажем.
Спосіб перший: хімічний
Змивка для видалення фарби – це спеціальний хімічний засіб, який допомагає відшарувати покриття від деревини, а потім легко зняти його шпателем. Проте при її використанні є кілька нюансів, які треба враховувати.
- На змивці не варто заощаджувати. Після застосування більшості дешевих складів на поверхні дерева утворюється плівка, яку складно видалити, а наносити на неї новий шар фарби не можна.
- Існують рідкі та гелеві склади. На горизонтальних поверхнях можна використовувати і ті, й інші. Для вертикальних краще брати гелеві, тому що рідкі будуть стікати вниз.
- Працювати слід у рукавичках. Засоби агресивні, тому при попаданні на шкіру спричиняють неприємні відчуття, можуть спровокувати появу алергії.
Спосіб другий: термічний
Фарби відшаровуються при сильному нагріванні. Це ідеальний спосіб видалення емалей. Вони при нагріванні знімаються великими «клаптями». Трохи складніше в такий спосіб видаляти олійну фарбу, але також можливо.
Знадобиться шпатель та будівельний фен. Зазвичай вистачає 200-300 градусів нагріву, щоб покриття почало зніматися. Для цього треба спрямувати струмінь гарячого повітря під кутом приблизно 45 градусів у протилежний бік від шпателя, яким підтягується шар розм’якшеної фарби.
Струмінь гарячого повітря повинен частково потрапляти на металеву частину шпателя, а частково на ділянку фарби, яку він зіскаблює. Робота довга, нудна, зате ніякого пилу і хімічного впливу.
Спосіб третій: механічний
Цей спосіб є зняттям за допомогою абразиву. Якщо поверхня невелика, це можна зробити наждачним папером вручну. Наприклад, якщо потрібно забрати фарбу на різьблених елементах або на маленьких предметах.
Для великих рівних поверхонь зручніше використовувати шліфувальну машинку, встановивши на неї абразивний круг.
Проблема полягає в тому, що цей спосіб курний і не для кожної фарби підходить. Наприклад, масляна буде насідати на диск, моментально виводячи його з ладу. Знадобиться дуже багато дисків. Тому майстри використовують один із перших двох способів, а потім залишки видаляють шліфувальною машиною, паралельно поліруючи поверхню.
Ефективність кожного способу завісить від виду фарби. Тому доведеться експериментувати, щоб знайти оптимальний варіант для конкретного покриття.
