Настав час перевірити своє мовлення та замінити небезпечні вислови на ефективні!
Невдачі трапляються з усіма. Але одні люди бачать у них виклик і можливість чомусь навчитися, а інші вважають вироком. І це головна причина того, чому життя цих двох груп складається по-різному, пише Pixelinform.
Ось 10 фраз, які схильні вимовляти хронічні невдахи — це з’ясували психологи. Якщо ви впізнали себе, пам’ятайте: йдеться лише про шкідливі ментальні звички, які можна і потрібно змінювати. А як налаштувати себе на успіх, ми теж розповімо!
1. «Зроблю це пізніше»
Закон інерції працює не лише у фізиці. Під лежачий камінь вода не тече, а життя вирує лише у тих, хто сам щось робить. Хронічні невдахи рідко доводять розпочате до кінця. Вони затягують справи до останнього, а потім вмикають режим спринтера, приходячи до фінішу із запізненням і без сил.
Що ж стоїть за звичкою відкладати все на потім? Адже це не звичайна лінь. З одного боку, це може бути відсутність амбіцій. А якщо копнути глибше, як це роблять когнітивно-поведінкові терапевти, то це глибоко вкорінений страх перед помилкою чи відповідальністю.
Як це виправити:
- Заведіть правило: якщо справу можна зробити за 5-10 хвилин — займіться нею одразу.
- Великі завдання розбивайте на мікрокроки. Найскладніше завжди почати. Але коли ви зробили перший маленький крок, рух запущено, і далі все буде простіше.
2. «Це не моя провина»
Якщо причиною своїх невдач людина вічно вважає підступи начальника, сусідів чи ретроградний Меркурій, вона відмовляється від найголовнішого: здатності вплинути на події та щось змінити.
«Це не моя провина» — класична фраза того, хто боїться визнати, що припустився помилки. Так працює відомий механізм психологічного захисту — проєкція. Все погане бачиться як щось зовнішнє: колега підвів, обставини так склалися. Уникання відповідальності допомагає приховати важкі емоції — сором, провину, страх, але позбавляє людину можливості самій творити своє життя.
Як це виправити:
- Будьте щирими із собою та згадайте три неприємні ситуації, у виникненні яких ви звинувачували інших. А тепер подумайте: що особисто ви тоді могли б зробити інакше? Не переходьте до самокритики, просто проаналізуйте, як можна було б вчинити ефективніше.
3. «Це несправедливо»
Життя, на жаль, не підписувало з нами контракт щодо дотримання справедливості. Але повторюючи мантру «це несправедливо», ви ставите себе в позицію жертви. Люди, які в усьому бачать «несправедливість», часто самі не докладають серйозних зусиль на шляху до мети, але чекають на результат. А коли його немає, ображаються на світ.
Як це виправити:
- Коли вам наступного разу здасться, що світ до вас несправедливий, сфокусуйтеся на своїх силах. Замість «це нечесно!» запитайте: «А що я просто зараз можу зробити для себе?».
- Заведіть «щоденник впливу»: щовечора записуйте 3 речі, які ви САМІ зробили, щоб покращити свій день.
4. «Йому/їй просто пощастило»
Ця фраза дуже схожа на попередню. Її вимовляють ті, хто боїться визнати: інші просто більше старалися або були сміливішими. В її основі — низька самооцінка та страх невдачі. Такий підхід — класичний приклад мислення дефіциту: ніби якщо хтось отримав щасливий квиток, вам уже нічого не дістанеться.
Як це виправити:
- Вивчайте біографії та дивіться інтерв’ю з успішними людьми. Майже кожен із них розповідає про важку працю та безсонні ночі.
- Сприймайте чужі успіхи як бізнес-кейси, які можна вивчити. Вчіться, а не знецінюйте.
5. «Я не вмію цього робити»
На перший погляд, логічна фраза, а насправді — просто відмовка. Адже якщо почати чогось вчитися, помилки спочатку неминучі, але в підсумку можна освоїти будь-яку навичку. Ілон Маск колись гадки не мав, як будувати ракети. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Важливо не уникати невдач, а вчитися на них, адже саме завдяки помилкам ми зростаємо.
Як це виправити:
- Додайте до своєї фрази одне слово: «Поки що». «Я поки що цього не вмію». Заробляти великі гроші, говорити китайською, вільно спілкуватися… І почніть збирати інформацію, відвідувати курси, спілкуватися з тими, хто вже це вміє. Страшно? Чудово. Це сигнал, що тут ваша зона розвитку.
6. «Я просто така людина»
Фраза тих, хто застряг у негативній самооцінці. Так, у кожного з нас є недоліки. Але недоліки — це не вся ваша особистість. А крім того, людина не камінь і може змінюватися. Психологи розрізняють стабільну та ситуативну самооцінку. Коли люди вважають свої невдачі в конкретній ситуації незмінною частиною особистості, це заважає рухатися далі.
Як це виправити:
- Розділяйте свою особистість та поведінку в конкретних обставинах. Наприклад, замість «я ледачий» — «мені часто важко почати, але я вчуся з цим справлятися». Відчуваєте різницю?
7. «Це надто складно»
Тут усе зрозуміло: людина заздалегідь здає партію, навіть не почавши гру. Не тому що в неї точно не вийде, а тому що не хоче відчувати дискомфорт. Проте успіх частіше залежить не від інтелекту, а від здатності витримувати стрес. Є «фіксоване» мислення («я такий, як є») і «мислення зростання» («я можу стати кращим, доклавши зусиль»).
Як це виправити:
- Замість «це важко» кажіть: «цікаво, чи зможу я це зробити». І просто спробуйте.
8. «Мені в житті не щастить»
Одна з найтоксичніших фраз. Вона закріплює у свідомості образ себе як жертви долі. Навіть коли в житті таких людей відбувається щось хороше, вони цього не помічають. Мислення жертви — вірний спосіб стати невдахою, бо воно блокує будь-які зміни.
Як це виправити:
- Вчіться сприймати всі невдачі як зворотний зв’язок. Заведіть спеціальний щоденник, де описуйте їх не словами «у мене знову провал», а «чому я навчився/навчилася? що спробую інакше?».
9. «Я так і знав(ла)»
Класичний приклад когнітивного викривлення, відомого як «помилка ретроспективного погляду». Нам починає здаватися, що погані події були передбачуваними. Насправді ви не знали, хоча й боялися. Таке мислення формує негативну оцінку минулого, де всі ваші зусилля нібито були приречені на провал, що сильно знижує віру в майбутнє.
Як це виправити:
- Якщо зловили себе на думці «я знав(ла), що так буде», одразу запитайте себе: а чи справді це було так очевидно? Спробуйте сприймати минуле не як низку поразок, а як навчальний серіал.
- Ведіть «журнал несподіванок», фіксуючи ситуації, коли щось пішло не за планом, але привело до чудових результатів.
10. «Усе це марно»
Найстрашніша фраза. Ви заздалегідь відмовляєтеся від зусиль, щоб уникнути можливого розчарування. Психологи вважають, що так проявляється набута безпорадність. Людина звикає до поразок і перестає вірити, що може вплинути на результат.
Як це виправити:
- Фіксуйте свої мікроперемоги. Погуляли 15 хвилин замість того, щоб «залипнути» в соцмережах? Молодець. Подолали сором’язливість і заговорили з симпатичною вам людиною? Чудово. Продовжуйте докладати зусиль, і результат неодмінно буде. Користь є завжди, хоча часто її можна побачити трохи згодом.
