Ми — це не тільки ми тут і зараз, а й пам’ять поколінь, яка залишає свої сліди в кожному. Але побут за останні 30 років змінився настільки, що деякі подробиці того, радянського часу, згадуються як щось безглузде, дивне, чи не фантастичне.
Смажити все поспіль
Який же суп без засмажених цибулі та моркви! Зараз про такі рецепти навіть говорити дивно: із нинішнім трендом на здорове харчування максимум, що ми собі дозволяємо — тушкувати овочі з мінімальною кількістю олії чи навіть на воді. А якщо вже смажити, то на багатті, на грилі. Ще краще – запікати у духовці.
Але засмажка на олії, яка часто була не особливо рафінованою, не дуже дезодорованою… Ні, здається, це не дуже смачно. Але поживності страві, безумовно, додає.
Кип’ятити білизну
Ця звичка себе ще не скрізь зжила. А років десять тому всім у зубах нав’язла реклама про «Ви ще кип’ятите?..» Відмовитись від кип’ятіння було складно: адже цей спосіб, точніше, доповнення до прання, дозволяв досягти ідеальної білизни.
Щоправда, білизна від такої процедури швидше псувалась, тканина розповзалася. А атмосфера в домі стояла просто незабутня: пара, їдкий запах мила. На щастя, зараз у цьому немає потреби. Досить просто випрати з хорошим порошком або відбілювачем.
Прати на дошці
Ще один пекельний спосіб прання – розсаджені в кров кісточки пальців, ниючий поперек, голова болить через довге стояння навхил. Ворогу не забажаєш. А доводилося — гарячу воду багатьом доводилося заощаджувати, бо не в усіх будинках вона була, машинки теж не в усіх. Мабуть, від такого прання задоволення отримували лише діти — на тій стадії розвитку, коли їм цікаво мити, прати, поратися у воді.
Мити пакетики
«Ненавиджу мокрі пакетики, — Іру пересмикує від спогаду. — Вони такі мерзенні навпомацки!» Її можна зрозуміти: миття пакетиків і справді було не найприємнішою справою. Але доводилося акуратно прати вручну, а потім ще й розвішувати на просушування.
Пакетики були рідкістю. Так що їх зберігали як зіницю ока — зручна річ. А тепер ми від пакетів відмовитися не можемо, настільки вони вросли у наш побут.
Стояти в магазині дві черги
А то й три. Пам’ятаєте, як це було? Спершу вистоювали чергу до прилавка, де продавець зважував чи відкладав товар, писав на клаптику паперу суму. З цим папірцем треба було вистояти ще одну чергу — на касу. Розплатитися, взяти чек, а потім знову піти в чергу обміняти чек на покупку.
До речі, помічали, що касирки у супермаркетах, вибиваючи чек, частенько його трохи надривають? Звичка, що залишилася ще з того часу, щоб ніхто повторно не зміг ним скористатися.
Клейонка — скрізь
Її стелили під скатертину або замість скатертини, нею обклеювали стіни на кухні, роблячи подобу фартуха. Можна було натрапити на такі приклади, коли стіни оббивали нею цілком.
А що? Матеріал зручний, міцний, доглядати його просто — мокрою ганчіркою провів і чисто. Щоправда, забарвлення часто були просто приголомшливі: ніби дитина малювала всіма кольорами веселки. Але вибирати не доводилося.
Штопати колготки
І добре б теплі, але капронки! Підчепити найтоншою голочкою, закріпити петлю, що сповзла, залатати стрілку. Щоправда, і капронки тоді були куди грубішими і товстішими, ніж нинішні. А в умовах тотального дефіциту нічого більше не залишалося: доводилося зашивати.
І навіть колготки, що віджили своє, нікуди не поділися: у них можна було зберігати цибулю, пошити мочалку для миття посуду, зробити сито, щоб перетирати варення в джем.
Зберігати дрібниці в бляшанках
Ґудзики — у коробках з-під печива, цвяхи — у банках з-під кави. Напевно, досі десь у коморах можна відшукати такі жерстяні скарби. Тим більше, що печиво в бляшанках купували нечасто: воно і з’являлося рідко, і коштувало дорого.
Доїдати до останньої крихти
“У нас суспільство чистих тарілок”, – під цю фразу виросло чимало людей з розладами харчової поведінки. Потрібно з’їсти все, що поклали, це закон. Бажано ще вимочати тарілку хлібцем.
Їжа була базовою цінністю: старше покоління і зараз вважає за краще з’їсти через силу, аби не викидати. Проте зараз ми впали в іншу крайність — людство викидає надто багато продуктів. Тож нам ще належить знайти золоту середину.
Звички, які живі досі
- Зберігати вдома пакет з пакетами.
- Якщо криза — закуповувати про запас консерви, сіль, крупи.
- Вважати, що без супу обід – не обід.
- Строгати салати тазиками.
- Варити варення та робити закрутки.
- Додавати скрізь майонез.
- Мити підлогу руками, а за посудомийкою перемивати посуд.
