Багато людей люблять згадувати своє дитинство, але коли справа доходить до відтворення ранніх спогадів, особливо тих, що стосуються перших п’яти років життя, їхня пам’ять часто дає збої. Чому так відбувається? Відповідь на це питання ховається в явищі, відомому як дитяча амнезія.
Що таке дитяча амнезія?
Поняття дитячої амнезії було вперше описане Зигмундом Фрейдом у 1905 році. Він визначив її як феномен, що охоплює перші п’ять років життя людини, коли спогади зберігаються у свідомості лише фрагментарно або взагалі відсутні. Фрейд припустив, що ця амнезія служить захисним механізмом, який оберігає дитячу свідомість від травм, пов’язаних із яскравими враженнями, пізнанням власного тіла та оточуючого світу. Дитячий мозок на ранніх стадіях розвитку не здатний коректно обробляти і зберігати такі дані через брак необхідних знань та досвіду.
Вік настання амнезії
Науковці продовжують вивчати дитячу амнезію і її прояви. Один із експериментів включав опитування дітей віком 3 роки щодо їхніх спогадів. Коли тих самих дітей опитали у віці 5-7 років, вони змогли відтворити лише 60% спогадів. А у 8-10 років цей показник знизився до 40%. Це дозволило вченим зробити висновок, що дитяча амнезія настає приблизно у віці 7 років.
Цікаво, що місце проживання може впливати на те, як довго зберігаються ранні спогади. Дослідження показали, що діти в Канаді у віці 5 років могли згадати близько 60% своїх ранніх спогадів, тоді як їхні ровесники з Китаю – лише 30%. Це може бути пов’язано з культурними відмінностями, які впливають на акцентування уваги на особистих або сімейних подіях.
Проблеми кодування спогадів
Ще однією причиною дитячої амнезії є нездатність дітей асоціювати події з конкретними місцями, часом або деталями. У ранньому віці просторові та часові критерії не відкладаються у пам’яті, що робить спогади фрагментарними. Наприклад, дитина може пам’ятати, що вона була в цирку, але не пам’ятатиме, коли це було або з ким вона була.
Також існує гіпотеза, що ранні спогади не зберігаються в пам’яті через недостатній словниковий запас у дитини. Мозок просто не має відповідних мовних навичок, щоб закодувати ці спогади, тому вони можуть бути заблоковані і не зберігатися.
Нейрогенез та стирання пам’яті
Канадський вчений Пол Франкланд висунув ще одну цікаву теорію. Він стверджує, що дитячі спогади стираються через процес нейрогенезу — утворення нових нейронів у мозку. Цей процес найбільш інтенсивний у віці до 5 років. Нові нейрони сприяють формуванню нових спогадів, але при цьому старі можуть бути стерті. Після 5 років утворення нових нейронів сповільнюється, що дозволяє зберігати спогади більш стабільно.
Франкланд провів експерименти на мишах, щоб підтвердити свою теорію. Виявилося, що молоді миші, які проходили через клітку з електричним струмом, швидко забували про свій негативний досвід і наступного дня знову входили до клітки без страху. Старші миші, у яких нейрогенез менш активний, пам’ятали про небезпеку і уникали клітки.
Дитяча амнезія є природним явищем, пов’язаним із розвитком мозку та специфікою запам’ятовування у ранньому віці. Незважаючи на те, що це може засмучувати людей, які хочуть згадати своє дитинство, наукові дослідження показують, що цей процес має свої логічні пояснення і є частиною нормального розвитку людської пам’яті.
