Синдром самозванця — найпоширеніша проблема: у різні періоди життя з ним так чи інакше стикалися 70% людей. Дізнайтеся, чи перебуваєте ви у групі ризику.
Для синдрому самозванця характерні невпевненість у своїх компетенціях та професіоналізмі, відчуття незаслуженого успіху. Як проявляється цей стан і чи можливо його перемогти?
Хто найчастіше страждає від синдрому самозванця
Одна з найвідоміших дослідниць проблеми Валері Янг виділила кілька груп людей, які найчастіше страждають від цього синдрому.
Перфекціоністи
Вони постійно живуть із відчуттям, що могли б зробити краще. Якими б добрими не були результати, вони все одно ними будуть незадоволені. Перфекціоністи люблять все контролювати, схильні до мікроменеджменту і вважають, що якщо потрібно щось зробити добре, то потрібно зробити це самому.
Експерти
Їх переслідує думка, що їм не вистачає знань та вмінь для їхньої роботи. Навіть невеликі прогалини у знаннях сприймаються як підтвердження цього. Приступаючи до нового завдання, вони намагаються докладно вивчити все, що з ним пов’язано. Такі люди проходять багато тренінгів та курсів, щоб підтвердити свою компетентність сертифікатами. І не надсилають резюме на вакансію, якщо не відповідають абсолютно всім критеріям в описі.
Природні генії
Такі люди впевнені, що професіоналізм визначають вроджені здібності. Тому щоразу, коли їм не вдається швидко і легко впоратися з поставленим завданням, вони почуваються самозванцями.
Індивідуалісти
Вони намагаються з усім впоратися поодинці, а чиюсь допомогу сприймають як образу. Часто особисте життя приносять у жертву роботі.
Супермени та диво-жінки
Вони працюють більше за інших і намагаються досягти успіху в усіх сферах життя, щоб не почуватися невдахами.
Чому виникає синдром самозванця та як його виявити
Серед причин виникнення синдрому самозванця – занадто високі очікування від дитини в дитинстві і необхідність заслуговувати на любов батьків якимись досягненнями.
Його також провокує некомфортне робоче середовище: молодий фахівець у колі досвідчених співробітників або жінка в чоловічому колективі з більшою ймовірністю почуватимуться самозванцями. Але цей синдром можна подолати та навчитися приймати свої успіхи.
Синдром самозванця проявляється у двох основних сценаріях (вони можуть поєднуватися чи бути окремо):
- Відчуття незаслуженого успіху, місця, отриманого звання, статусу, що несправедливо займається.
- Страх заявити про себе, як про спеціаліста, експерта, і брати за це адекватні гроші.
Типові характеристики синдрому самозванця:
- Невпевненість в собі;
- Постійне самоїдство та самокопання;
- Неготовність раціонально оцінювати свої навички, компетенції, невдачі;
- Катастрофічні мислення та негативізм;
- Висока чутливість до думок та оцінок інших;
- Деструктивний перфекціонізм;
- Самосаботаж власного успіху та результатів;
- Проблеми з позиціонуванням себе.
Методи роботи із синдромом самозванця
Помічати свої досягнення
Існує багато технік: можна почати вести щоденний список своїх досягнень, скласти топ-100 досягнень за все життя, збирати відгуки про свою роботу в окрему папку. І діставати ці списки, як тільки відчуєте свою неспроможність.
Найважливіше — почати помічати, як багато ви робите, звертати увагу навіть на незначні перемоги. І щоразу наголошувати, що цей результат прийшов саме завдяки вам. Не успіх, не випадковість, а ваша заслуга! Ви щось зробили, прийняли певний вибір і це він привів вас у точку, в якій ви зараз.
Піддавати свої думки критиці
Наприклад, ви вважаєте, що вам ще недостатньо знань, щоб заробляти на цьому гроші. А як ви це зрозуміли? Випишіть усі свої знання, весь свій досвід роботи та подивіться об’єктивно на цей арсенал навичок та умінь. І запитайте себе: «А як я зрозумію, що мені вже достатньо знань?» Перегони можуть бути нескінченними, адже неможливо знати все. Вам завжди буде куди прагнути – це нормально.
Перевести фокус із себе на завдання
Наприклад, ви готуєтеся до виступу, і вас атакують страхи: «А чи скажу я щось цінне?», «Чи сподобається аудиторії?», «Мені здається, мені нема чим поділитися». Слідкуйте за цими думками і перемикайтеся на інші: «Чим я хочу поділитися?», «Чим хочу допомогти?», «Яке завдання аудиторії я вирішую?» Так ви переносите акцент із себе на цінність своєї роботи, і діяти стає приємніше.
Знайти підтримуюче оточення
Знайдіть людей за інтересами, таких же новачків у вашій сфері, як ви. З ними можна обговорити спільні проблеми, страхи та разом діяти, підтримуючи один одного. Так у вас буде розуміння, що ви не одні, що ваші думки та почуття нормальні та властиві всім.
Звернутися до психолога
Можна самим намагатися справлятися із синдромом самозванця, а можна зробити це швидше за допомогою фахівця. Психолог ставитиме правильні та потрібні питання, які швидше допоможуть впоратися зі страхами, переконаннями та сумнівами.
