Люди, відомі як “плізери” (від англ. “please” – “радувати”), схильні догоджати іншим, часто на шкоду своїм власним інтересам. Ця поведінка відрізняється від здорової форми альтруїзму, оскільки вона мотивована не щирим бажанням допомогти, а скоріше нездатністю сказати «ні» та поставити свої потреби на перше місце.
Для плізерів важлива думка оточуючих, і їхнє бажання здаватися хорошими може стати настільки сильним, що починає нагадувати залежність. Їхнє прагнення отримати схвалення ззовні часом призводить до того, що вони ставлять чужі потреби вище своїх власних.
Характерні риси плізера
Плізери з усіх сил намагаються уникати відкритих конфліктів, тому що не виносять думки, що на них хтось буде злитися. Своє невдоволення і обурення, навіть сильне, вони приховуватимуть, щоб залишитися з іншою людиною в добрих стосунках.
У прагненні до популярності та бажання догодити оточуючим, плізери вдають, що вони згодні з усіма і всім. Такі люди часто не мають твердих поглядів та принципів. Вони схильні змінювати їх відповідно до обставин, пристосовуватися до поведінки оточуючих та демонструвати щиру зацікавленість у темі, щоб легше та швидше влитися у колектив.
Плізери не вміють говорити “ні”. Вони бояться, що відхилення пропозиції чи прохання може призвести до погіршення відносин із тим, хто до них звернувся. Цей страх змушує їх погоджуватися робити те, що їм не до вподоби, і допомагати навіть тим, хто їм неприємний. Навколишні нерідко користуються такою готовністю допомогти, і у плізерів не залишається сил та часу для власного життя.
Нарешті, у всіх плізерів є звичка вибачатися та виправдовуватися.
Люди, які прагнуть догоджати іншим, схильні вважати себе відповідальними за емоції оточуючих. Вони вважають, що щастя інших – це їхнє особисте завдання, і відчувають провину навіть за найменші незручності. Вибачатися за двохвилинне запізнення – цілком схоже на таких людей.
