Ми всі колись були дітьми. Цей період життя наповнений різноманітними моментами та переживаннями, які не могли пройти безслідно. Деякі з цих подій викликають теплі спогади, але буває і навпаки — певні слова і ситуації можуть глибоко вплинути на нашу особистість, залишаючи по собі емоційні шрами, які зберігаються навіть у дорослому віці.
Сьогодні ми обговоримо важливу тему — біль недолюбленої дитини. Іноді ця внутрішня дитина може жити в нас до самої старості, якщо не вжити заходів і не почати про неї піклуватися.
Що таке комплекс недолюбленої дитини?
Комплекс або синдром недолюбленої дитини — це сукупність симптомів, труднощів психіки та емоційних переживань, спричинених порушеннями дитячо-батьківської прив’язаності. Важливо зазначити, що цей термін не входить до наукової класифікації, але він вдало описує причинно-наслідковий зв’язок виникнення неврозів, депресивних або тривожних станів.
Це не обов’язково означає, що вас не любили. Це також не скасовує вашої любові та вдячності до батьків. Просто в якийсь період (можливо, тривалий) вам не вистачило певних дій і проявів прив’язаності з боку мами і тата, через що ви відчули нестачу близькості.
Не отримавши тієї любові, якої ви потребували в дитинстві, ви починаєте шукати її в інших людей, коли виростаєте. На жаль, це відбувається несвідомо, тому способи привернути увагу часто залишаються дитячими і неефективними, змушуючи нашу внутрішню дитину знову і знову переживати знайомий біль, але вже в нових умовах.
Як проявляється комплекс?
Люди, які надмірно зосереджені на позитивному ставленні до них оточуючих, часто стикаються з такими симптомами:
- Нестабільна або низька самооцінка, яка не може стабілізуватися, оскільки залежить переважно від зовнішнього схвалення.
- Тривожність і страх втрати іншої людини або, навпаки, страх будь-якої близькості, адже вона може знову принести знайомий біль відторгнення.
- Відчуття себе непотрібним і самотнім, навіть коли в реальності це не так.
Дитина потребує великої кількості підтримки, якісного спільного часу, турботи не лише про фізичні, а й про емоційні потреби, а також відкритих проявів любові. Це не так просто, і не кожен батько здатний на таке, тим більше на постійній основі.
Що робити?
Робота з цією травмою є частим запитом серед клієнтів психологів. Цей шлях до себе дуже непростий, тому що біль і неефективні способи її зцілення можуть переслідувати вас багато років.
Почніть з розуміння того, чого вам не вистачало: підтримки, уваги, присутності на дитячих святах? Важливо з великою ніжністю прожити це болюче дитяче переживання, а потім почати шукати, як зараз ви можете здоровим способом задовольнити ці потреби.
Часто люди, які потребують турботи і уваги, оточують себе холодними людьми, які не здатні це дати. Важливо усвідомити, як влаштований ваш комплекс, і, озброївшись прийняттям і турботою про себе, почати пошуки нових здорових способів задоволення своїх потреб.
Терапія у цій ситуації має вирішальне значення, оскільки зцілення травми, отриманої у стосунках, також відбувається у стосунках — але здорових, екологічних та стабільних. Спеціаліст допоможе вам пройти через найважчі переживання і знайти гармонію з самим собою.
