Поведінка людини в останні хвилини життя часто залишається загадкою. Проте для тих, хто щодня супроводжує пацієнтів у хоспісах, подібні моменти — частина реальності. Медсестра Кеті Дункан, яка багато років працює з людьми в стані паліативної допомоги, поділилася зворушливою історією, яка зачепила багатьох, пише Pixelinform.
Кеті не раз ставала свідком того, як люди, перебуваючи на грані життя, несподівано простягають руки догори. Цей жест здається стороннім моторошним, і багато родичів сприймають його як ознаку агонії. Але, за словами медсестри, насправді він має глибше і значно світліше значення.
Кеті пояснює, що багато пацієнтів у цей момент не відчувають болю. Навпаки — вони бачать щось або когось, хто приносить їм спокій. Часто це постаті рідних, яскраве світло або навіть улюблені тварини. Дехто встигає сказати, кого саме побачив, — як, наприклад, чоловік, який із посмішкою промовив: «Мамо», простягнувши руки вгору.
Ці моменти, за словами медсестри, дають людям відчуття спокою, прийняття та навіть радості. Для родичів це може стати не приводом для страху, а знаком, що близька людина йде з миром.
Науковці не мають єдиної відповіді, чому з’являються подібні видіння. Але існують гіпотези. Однією з них є те, що мозок у стані гіпоксії (нестачі кисню) активізується, особливо в гамма-діапазоні — найшвидших хвилях, пов’язаних із глибокою обробкою сенсорної інформації. Інша теорія передбачає, в останні хвилини мозок вивільняє велику дозу серотоніну — гормону радості, який створює ефект світлого бачення або глибокого спокою.
Попри те, що медичне пояснення таких моментів ще потребує досліджень, досвід Кеті Дункан нагадує: навіть у фінальних хвилинах життя можуть народжуватися моменти щирої ніжності, спокою й любові.
