Що не кажи, період дитинства дуже впливає на всю долю дитини. Причому, мають значення обоє батьків. Однак, існує клішовані поняття про те, що мати завжди ближче до синів, а батько до доньок. Від виховання останнього залежить багато чого — самооцінка майбутньої дівчинки та жінки, те, яких партнерів вона вибиратиме в майбутньому та багато іншого.
Тому так важливо, як тато вирощує свою маленьку чарівницю.
Невизнання та неприйняття емоцій та почуттів
Доказ емоцій є важливим компонентом нормального дозрівання дитини. Те, наскільки дорослий почуватиметься зі своїми емоціями та переживаннями «гаразд», багато в чому залежить від того, як найближчі в дитинстві ставилися до його переживань. Діти не можуть дати собі самі таке підтвердження, але якщо дорослі роблять це, то вони поступово навчаються цьому і не сумніватимуться у собі та у своїх відчуттях у дорослому житті.
Часто батьки замість підтвердження чи визнання емоцій пропонують вирішення проблеми чи дають пораду, тобто перемикаються в режим навчання. Батьків тут легко зрозуміти: їм хочеться допомогти дочці, і здається, що найправильніше в такій ситуації — це порадити, як вирішити проблему, а ще краще навчити, як краще поводитись у складній ситуації.
Однак дочкам у першу чергу потрібні не поради та рішення, і навіть не навички вирішення проблем, а відчуття, що їх переживання зрозумілі та визнані, що вони доречні та що з ними все гаразд, навіть якщо вони відчувають сильні емоції: гнів, злість, образу, страх.
Другий варіант неправильної реакції — заперечувати обґрунтованість переживання: «Тут взагалі немає жодної проблеми! Нема чого тривожитися через дрібниці!» Таке спілкування призводить до дочок до відчуття нерозуміння з боку дорослого і посилює бажання відгородитися і не ділитися своїми переживаннями в майбутньому.
В ідеалі батьки повинні уявити себе на місці дитини і визнати, що вони відчували б себе схожим чином у ситуації, що склалася: «Звичайно, я теж відчув би _______». Якщо це не виходить і здається, що в такій ситуації почувалися інакше, то краще не говорити нічого, а просто вислухати дочку — і це може бути дуже, дуже складно, бо чоловіки звикли вирішувати проблеми справою.
Фіксація на помилках та слабких сторонах
Будь-яка дитина має щось, що виходить гірше або не виходить зовсім. Батьки можуть використовувати критику в благих цілях — їм хочеться, щоб дочки були успішними і не поступалися ні в чому своїм одноліткам. Постійні спроби «підтягнути» або виправити слабкі сторони дитини можуть призводити до відчуття сорому і створювати негативний образ себе.
Ефективніша стратегія — спиратися на сильні сторони та успіхи доньки. Розумна похвала та підкреслення успіхів нехай, навіть невеликих, мотивуватимуть та надихатимуть. Якщо вік доньки змушує її відкидати похвалу (таке часто буває у підлітків), то батькові можна використати непряму похвалу: розповісти мамі у присутності дочки привід для гордості.
Там же, де у дочки з’являється відставання або накопичуються складнощі, потрібна додаткова підтримка — іноді це розуміючий і терплячий репетитор, іноді додатковий відпочинок, а іноді й допомога психолога.
Оцінювальні коментарі щодо зовнішності
Коментарі щодо зовнішності, одягу та харчування дочки мають бути зведені до мінімуму. Звичайно, існує період, коли захоплення немовлям і дитиною, у тому числі красою, – це нормальна частина батьківських реакцій. Проте, що старша стає дитина, то менше варто фокусуватися на зовнішності.
Будь-які оцінки, крім добрих коментарів, що приймають, підвищують ризики розвитку психологічних і поведінкових проблем у майбутньому. Для підлітків до певної міри нормальні переживання невдоволення своїм тілом, сумніви у своїй привабливості та надмірна фіксація на зовнішності.
Якщо додати в цей непростий коктейль переживань батьківську тривогу, невдоволення чи критику, то ситуація може стати важко піднесеною для дівчинки підлітка. Особливо шкідливі будь-які висловлювання, що пов’язують зовнішній вигляд та харчування дочки.
Це підвищує ризики розвитку проблем із харчовою поведінкою. Будь-які дієти та харчові обмеження для дівчаток не корисні і можуть лише погіршити їхнє здоров’я, що підтверджується дослідженнями.
Ігнорування відмінностей та унікальності доньки
Всі діти різні та відмінності у темпераменті та характері припускають пошук правильного підходу з боку дорослого до кожної дитини. Це процес спроб і помилок, у якому іноді батькам не вистачає терпіння, і вони звертаються до звичних способів виховання. Мрійлива, задумлива і розсіяна чи активна, жвава та товариська — різні діти вимагають дуже різних стратегій та підходів.
Батькам звично залучати дочок до спільної діяльності, але ключ до успіху — це інтерес до внутрішнього світу доньки та її оточення. У цьому допомагають цікавість, відкриті питання та відсутність оцінювальних коментарів. Детальна «карта» світу дитини може бути фундаментом хороших і теплих відносин з дочкою.
