Вони сплять по 15 годин, майже не виходять з дому, уникають соціуму і живуть у режимі «нічого не хочу». Хто такі «щурячі люди» — і чому психологи вважають це явище небезпечним?
У соцмережах стрімко набирає популярності новий феномен — «щурячі люди» (англ. rat people). Це не персонажі фільмів або коміксів, а цілком звичайні молоді люди, які усвідомлено обирають пасивний спосіб життя: вони ізолюються, не прагнуть до кар’єри, уникають надмірної активності та вважають, що найбільша цінність — це повний спокій, пише Pixelinform.
Як з’явився термін?
Вперше фраза «щуряча людина» прозвучала у китайському TikTok-аналогові у лютому 2025 року. Блогерка з ніком @jiawensishi опублікувала відео, де розповіла про свій типовий день: вона кілька годин лежала в ліжку, ледве змогла вмитися, знову заснула на півдня, а ввечері з’їла щось із доставки. Її історія знайшла відгук у мільйонів — відео стало вірусним, а коментарі почали заповнювати схожі зізнання: «Це і я», «У мене так само», «Я — щур».
Суть «щурячої філософії» — відмова від гонитви за досягненнями. Люди, що ідентифікують себе з цим терміном, не хочуть бути частиною суспільного марафону. Вони не будують кар’єру, не мріють про ідеальне тіло, не відкладають на квартиру. Натомість — сплять, замовляють їжу, сидять вдома та зменшують будь-яке зусилля до мінімуму.
Як живуть «щурячі люди»?
Типовий день такого «щура» — це довгий сон (іноді до 15–16 годин), відсутність фізичної активності, їжа з доставок, відсутність живого спілкування, захоплення серіалами або іграми. Деякі працюють віддалено, інші — зовсім не працюють. Головне — уникати будь-якого стресу.
Їхній головний принцип — «бути в безпеці у своєму сховку» — дуже співзвучний із поведінкою справжніх гризунів. І хоча на перший погляд це виглядає як harmless coping, насправді таке «занурення у нірку» несе ризики.
Що кажуть психологи?
Психологи застерігають: за уявною «нормальністю» такого способу життя можуть ховатися тривожні симптоми.
«Людина еволюційно пристосована до руху, спілкування та спільної діяльності. Тривала ізоляція, гіподинамія та надмірний сон порушують біоритми, а також поглиблюють депресивні стани».
Відмова від активності часто не є вибором, а симптомом — наприклад, прихованої тривожності, емоційного вигорання чи навіть клінічної депресії.
До чого це може призвести?
На думку фахівців, тривалий стан «щурячого» способу життя призводить до абулії — втрати волі, бажання, мотивації. Людина перестає цікавитися світом, замикається в собі, а розумова та фізична активність деградує. Соціальні навички втрачаються, комунікація стає обтяжливою, зростає почуття самотності.
У студентів з Китаю, що навчаються за кордоном (особливо у Великій Британії), цей тренд набув особливої популярності. Багато хто пояснює це культурним шоком, тиском академічного середовища, депресивною погодою та високими цінами. Але суть та ж — повна втеча від активної взаємодії з реальністю.
Чи є вихід?
Психологи радять не плутати прагнення до затишку з відмовою від життя.
«Комфорт — це добре. Але коли він стає єдиною метою, це небезпечно. Баланс між спокоєм і активністю — ось ключ до здорової психіки».
В якості «першого кроку» до змін вони радять:
- вийти на коротку прогулянку;
- зробити фізичну вправу — хоча б 10 хвилин;
- поспілкуватися з кимось наживо або телефоном;
- змінити одну деталь у звичному розкладі.
Ці прості дії активують нервову систему, підвищують рівень дофаміну та запускають процес повернення до життя.
Феномен «щурячих людей» — не лише мем чи соцмережевий тренд. Це дзеркало нашої втоми, розгубленості перед тиском успіху та викликами сучасності. Проте повна втеча — не вихід. Навіть якщо зараз хочеться лише лежати й спати, варто нагадати собі: життя завжди можна змінити — почавши з малого.
