Іноді очевидці інопланетної активності на Землі відразу розповідають про те, що сталося, і діляться знімками та враженнями в соціальних мережах, а іноді їм доводиться мовчати роками. Зазвичай, якщо випадок особливо шокуючий, влада намагається зробити так, щоб свідки не розповідали про те, що сталося. Інакше можливі ситуації масової паніки. Так було і з Марією Блер, жінка лише через 50 років змогла публічно розповісти про те, з чим їй довелося зіткнутися під час контакту із позаземними цивілізаціями.
Тієї ночі 11 жовтня 1973 року свідок разом із чоловіком чекала човен на березі. Вони мали поїхати на нафтову вежу в Мексиканській затоці. Там працювали обоє. Але раптом вони побачили яскраві вогні, через які їм спочатку було навіть складно розглянути, що перед ними. Потім пара побачила на воді тарілку, що літала, і на ній істот, які нагадували людей тільки віддалено. Вони мали зморщену шкіру, схожу на покриви рептилій, і клешні замість людських кінцівок.
Ці істоти заштовхували на борт двох чоловіків. Тоді Марія дуже злякалася, їй здалося, що чоловіки були напівнепритомні і не контролювали себе. Після того, як цих двох піднесли ближче, відчинилися двері з яких струменіло яскраве біле світло. Марія у своїх свідченнях навіть порівняла його із медичним. Зі світла вийшли троє представників інопланетної цивілізації, вони оглянули чоловіків і забрали їх із собою.
Пізніше пара дізналася, що тієї ночі сталося викрадення людей позаземними цивілізаціями. Два рибалки з Міссісіпі, Чарльз Хіксон і Келвін Паркер, тоді важко прийшли до тями. Вони вирішили не мовчати про те, що сталося, і вже наступного ранку розповіли про все шерифу. Невдовзі їх допитали представники ЗС США. Чоловікам знадобилася медична допомога, щоб прийти до тями після такого шоку.
Тоді їм навіть дозволили дати інтерв’ю на телебаченні. Мабуть, співробітники служби держбезпеки припускали, що мало хто повірить у ці жахливі подробиці від двох давніх друзів. Тим більше, що повністю приховати такий інцидент було б непросто. Але свідчення Марії могли б стати важливим для глядачів доказом реальності події, все ж вона була незалежним спостерігачем. Тож жінці довелося мовчати стільки років. Лише нещодавно вона поділилася своїми враженнями для документального фільму та для видання Daily Mail.
