Багато людей вважають, що вільне життя без зобов’язань — це шлях до гармонії, внутрішнього спокою та здоров’я. Мовляв, свобода — найкраща форма щастя. Та нові дослідження ставлять під сумнів цю популярну думку. Особливо коли мова йде не лише про емоційний стан, а й про фізичне здоров’я, зокрема слух, пише Сусідка.
Масштабне дослідження китайських вчених, яке тривало понад 12 років і охопило майже 500 тисяч учасників, виявило прямий зв’язок між самотністю та ризиком втрати слуху. Навіть після врахування віку, статі, соціального статусу, шкідливих звичок та генетичних факторів, шанси холостяків стати глухими були на 24% вищими, ніж у людей у шлюбі.
Особливо помітною ця закономірність виявилась серед жінок. Найчастіше в одиноких учасників виявляли сенсоневральну туговухість — стан, що виникає внаслідок ураження внутрішнього вуха або слухового нерва. Цей тип втрати слуху важко піддається лікуванню і часто є незворотнім.
Автори дослідження пояснюють, що соціальна ізоляція впливає на організм на глибокому біохімічному рівні. Самотність активує хронічні запальні процеси, підвищує артеріальний тиск та викликає неадаптивні реакції на стрес з боку нервової системи. Такі зміни з часом порушують кровопостачання та нейронну активність у структурах, відповідальних за слух.
Також одинокі люди частіше мають хронічні захворювання, такі як гіпертонія чи діабет, що додатково ускладнює ситуацію. До цього додається ще низка супутніх факторів: частіша депресія, вищий рівень куріння, зловживання алкоголем і малорухливий спосіб життя — все це збільшує ризик втрати слуху.
Слух — одна з найважливіших сенсорних систем, і його втрата має далекосяжні наслідки. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 1,5 мільярда людей у світі мають ті чи інші порушення слуху. Це не лише знижує якість життя, а й збільшує ризик розвитку депресії, серцево-судинних хвороб і навіть деменції. Люди з вадами слуху часто втрачають соціальні зв’язки, стикаються з самотністю та втратою когнітивних функцій.
Дослідження підкреслює, що справа не стільки у самому факті шлюбу, скільки в наявності емоційного зв’язку, підтримки та взаємодії з іншими людьми. Люди, які живуть у партнерстві, частіше дотримуються здорових звичок, проходять обстеження, мають менше шкідливих залежностей. Тобто соціальна підтримка відіграє важливу роль у збереженні фізичного й психічного здоров’я.
Попри те що самотність може здаватися комфортною та незалежною формою життя, вона має свій прихований бік. Втрата слуху — лише один із тривожних сигналів того, як ізоляція впливає на тіло. У сучасному світі стратегія турботи про здоров’я має включати не лише фізичну активність і харчування, а й емоційну близькість, спілкування та глибокі зв’язки з іншими людьми. Бо справжнє здоров’я — це не тільки про тіло, а й про зв’язок.
