Ми використовуємо їх щодня, не замислюючись. Двокрапка, дефіс і дужка. Проста комбінація символів, яка миттєво перетворює сухий текст на живу емоцію. Сьогодні у нас є тисячі графічних емодзі на будь-який випадок, але з чого все починалося?
Історія першого смайлика — це історія про те, як одна проста ідея допомогла вирішити фундаментальну проблему спілкування в інтернеті, коли він тільки зароджувався, пише Pixelinform.
Проблема: текст не передає сарказму
Уявіть собі початок 1980-х. Інтернет існує у вигляді локальних мереж в університетах та наукових центрах. Основне спілкування відбувається на текстових онлайн-дошках оголошень, схожих на сучасні форуми.
І тут виникла проблема: у тексті абсолютно неможливо передати інтонацію. Жарти сприймалися як образи, сарказм — як серйозні твердження, що часто призводило до непорозумінь та довгих, безглуздих суперечок (які вже тоді називали “флеймами”). Спільнота потребувала способу маркувати повідомлення, які не варто сприймати серйозно.
Історичне повідомлення: 19 вересня 1982 року
Місце дії — Університет Карнегі-Меллон у Піттсбурзі, США. На одній з університетських онлайн-дощок йшло жваве обговорення, як позначати жартівливі пости. Пропонувалися різні символи, наприклад * або %.
І ось, о 11:44 ранку 19 вересня 1982 року, професор інформатики Скотт Фальман написав повідомлення, якому судилося увійти в історію:
“Пропоную таку послідовність символів для позначення жартів: 🙂 Читайте її боком. Взагалі, враховуючи нинішні тенденції, напевно, економніше позначати повідомлення, які НЕ є жартами. Для цього використовуйте 🙁 “
Це було перше задокументоване використання смайликів “усмішка” та “сум”, які ми знаємо і сьогодні.
Вибух нової мови
Ідея професора Фальмана виявилася геніальною у своїй простоті. Вона миттєво розлетілася мережею ARPANET (попередницею сучасного інтернету), а потім і по всьому світу. Проста комбінація знаків пунктуації вирішила проблему передачі емоційного забарвлення в тексті.
З часом смайлики еволюціонували. З’явилися підморгування ;), сміх :D, поцілунок :-* та десятки інших варіацій. А згодом, у Японії, народилася культура графічних емодзі, яка сьогодні стала невід’ємною частиною нашого спілкування в месенджерах, соцмережах та електронній пошті.
Тож, відправляючи наступний смайлик у повідомленні, згадайте на мить про професора Скотта Фальмана. Цей маленький символ — не просто прикраса, а важливий інструмент, який вже понад 40 років допомагає нам уникати сварок і краще розуміти один одного у величезному цифровому світі.
