Вчені з Університету Бригама Янга з’ясували, що аеробні тренування ефективніші, коли їх кількість та інтенсивність призначаються на основі «критичної сили», а не частоти серцевих скорочень. Робота опублікована в Journal of Applied Physiology.
У дослідженні взяли участь 22 особи віком від 18 до 35 років, які були здоровими, але демонстрували низький рівень фізичної підготовки. Учасники тренувалися під наглядом лікарів упродовж восьми тижнів. Їх випадково розподілили для виконання велотренувань високої або помірної інтенсивності. Інтенсивність визначали індивідуально з урахуванням максимальної частоти серцевих скорочень.
Вчені з’ясували, що такий підхід не є ефективним. Учасники з однаковими значеннями максимальної частоти серцевих скорочень мали різні результати. Автори припустили, що причина криється у різній критичній силі учасників.
Вчені визначили критичну силу як межу зони комфорту – максимальний рівень навантаження, при якому людина може працювати протягом тривалого часу. Дослідники попросили учасників пробігти та проїхати велосипедом певну відстань з максимальною швидкістю. Середня швидкість використовувалася до розрахунку критичної сили людини.
Гіпотеза вчених підтвердилася: на критичну чинність припадало до 60% мінливості результатів. Автори вважають, що вибір інтенсивності тренувань з урахуванням критичної сили може гарантувати передбачуваний результат, що підвищує мотивацію людини.
