У людини є чотири типи інтелекту: ментальний (IQ), фізичний (PQ), емоційний (EQ) і духовний (SQ). Кожен із них дуже важливий для того, щоб правильно формувати себе і розвиватись як особистість. Вони доповнюють одне одного, і якщо хоча б одному інтелекту не надавати належної уваги, то й інші будуть важко даватися людині.
Багато хто знає, що талант та вміння швидко опановувати навички даються людині з народження. Ці можливості формують схильність особи до будь-якого із чотирьох інтелектів, тобто в когось фізичний буде розвинутий більше за три інші, або, навпаки. Але це не привід концентрувати свою увагу тільки на одному із талантів. Якщо розвиватися в різних сферах діяльності, починаючи від того, що ближче лежить до душі, то й результати стрімко зростатимуть у геометричній прогресії.
Ви коли-небудь мали справу з людиною, яка працює на емоційно нестабільній роботі? Постійні стреси, нервові зриви, сльози та крики – все це вибиває її зі звичайного ритму життя, при цьому підкошуючи власне здоров’я та купу нервів. Але як уникнути таких неприємностей? Ніяк. Люди постійно будуть зіштовхуватися зі складнощами, і все буде залежати від того, наскільки вони будуть готові зустріти та вирішити їх. Поговоримо про таку професію, як менеджер компанії. Це досить динамічна робота, яка охоплює організаційні питання, а іноді на їх плечі припадає й більше обов’язків. Погодьтеся, що стабільністю та спокоєм тут і не пахне. Що ж вони роблять для того, щоб залишатися зібраними й готовими до нових викликів? Є три основних варіанти:
- Вони люблять займатися цим і готові терпіти, але, враховуючи обставини на роботі, відбувається накопичення негативу, стресів, тому ці люди є бомбою уповільненої дії. Важко сказати в який момент вона вибухне, а також її розмір.
- Вони раціонально ставляться до принципу введення справ, тобто намагаються урівноважити хаос навколо них. Наприклад, коли день тільки починається, такі люди вже вимальовують план дій на сьогодні, враховуючи можливі проблеми. Часто ці особи після продуктивного робочого дня прямують у спортзал, або розважатися, щоб розвантажити себе емоційно.
- Вони працюють, аби забезпечити себе і не проявляють інтересу до професії. Зазвичай, такі люди швидко її залишають у зв’язку з тиском на них і нездатністю впоратися із непередбачуваними обставинами.
Звідси починає випливати твердження: «Фізична активність – це емоційна стійкість».
Повертаючись до теми емоційної стійкості, другий варіант являється її яскравим представником. Спитаєте чому? Люди даного кола вміють перенаправляти свої емоції у щось корисне – те, що приноситиме водночас задоволення і дасть можливість виплеснути увесь негатив. Найкращим способом є спорт. Наприклад велоспорт, для цьог треба придбати велосипед. Це той вид заняття, який дає можливість розвантажити себе не тільки морально, а й фізично. Є дуже багато історій, як люди виходили з депресивного стану завдяки спорту. Я наведу приклад з побаченого у своєму житті. Я підписана в Інстаграмі на одного ветеринарного лікаря. За останні 2 місяці він почав стрімко набирати вагу, розказував, що йому досить важко працювати через деяких клієнтів та й важкі моменти з роботи, як лікаря (втрата пацієнтів, вимушені евтаназії). І в один момент він пропав десь на місяць. І що ви думаєте? Він повернувся іншою людиною. Розказав, що почав тренуватися, скинув вагу і поділився тим, що саме спорт витягнув його з тієї ями стресу, в якій тонув. Він писав: «Цілий місяць я кожний день ходив у тренажерний зал. Я викладався на всі 200%, займався до сліз і просто багато думав. Все пройшло саме по собі. Після цього я став більш стриманим, почав контролювати свої емоції та раціонально планувати свій день». Зараз він веде активний спосіб життя, почав надавати онлайн консультації та ще й з’явилася друга дитина, але він три рази в тиждень стабільно відвідує тренажерний зал.
В свою чергу фізична активність позитивно впливає на психоемоційний стан як на біонічному (під час виконання фізичних вправ відбувається вивільнення ендорфінів, які покращують самопочуття, настрій та дають відчуття легкої ейфорії), так і на психологічному рівні (активні тренування відволікають від поганих думок та не дають на них концентруватися).
Завдяки впливу фізичних вправ на нервову та ендокринну системи учні стають більш врівноваженими, менш схильними до тривожних та стресових станів, спостерігається покращення функціонального стану щитоподібної залози.
Як показує практика і результати наукових досліджень, переважна більшість людей, що регулярно займається фізичними вправами, майже не хворіють та рідко втрачають працездатність, менше втомлюються. У них вища продуктивність діяльності, швидкість реакції, спритність, витривалість, швидкість та продуктивність.
Заняття спортом суттєво покращують якість сну, а сон своєю чергою є одним з найважливіших відновлювальних процесів, який зменшує нервове навантаження. Фізичні вправи стимулюють більш глибокий сон, тобто знижують активність мозку вночі та покращують відпочинок, нівелюють депресивні стани.
Таким чином, вони добре описали влив фізичної діяльності на біохімічному, психологічному рівнях і пояснили суть фізичних навантажень на емоційний рівень людини, але шляхом правильного розподілення та підбору вправ.
Отже, спираючись на попередні приклади доводи та факти, можна із впевненістю сказати, що стан фізичного здоров’я людини вливає на її емоційну стійкість, але це не єдиний аспект від чого воно залежить. Сюди підключається купа факторів: суспільство, вроджені таланти, менталітет, інтелектуальні здібності тощо.
