Неділя, 19 Травня

Найчастіше пацієнти з нейродегенеративними захворюваннями не звертаються до лікаря – вони просто приймають зміни за просту забудькуватість або старіння. Іноді проблеми з пам’яттю чи змінені звички справді наслідок природного процесу. Але іноді дивні зміни – це привід насторожитись.

Так сталося з 76-річним Річардом Ліндсеєм. Хворобу Альцгеймера йому діагностували два роки тому. На той час чоловік практично втратив свою особистість: «мого батька начебто більше немає», каже 49-річний Пол. Насправді син потерпілого помітив перші відхилення ще у 1990-х роках.

Так, одна з деталей, яка його насторожила, — це змінене ставлення до грошей. Річард завжди був дуже бережливим, контролював усі витрати і нічого не витрачав даремно. Але чоловік раптом почав ставитись до власних коштів дуже безвідповідально.

«Він буквально почав мало не роздавати гроші», каже Пол.

Другий тривожний дзвіночок — це наполегливе бажання батька довгих та «глибоких» розмов із сім’єю. Чоловік начебто інтуїтивно розумів, що з ним щось відбувається, вимагав до себе підвищеної уваги, але так і не міг пояснити рідним суть проблеми.

Ще одна ознака хвороби Альцгеймера почала проявлятися у чоловіка за 6 років до того, як патологію офіційно діагностували. Річард почав постійно втрачати речі. Спочатку це брали за звичайну розсіяність, з ким не буває, як то кажуть. Але потім члени сім’ї зрозуміли, що епізоди почали повторюватися все частіше і частіше, постраждалий уже не міг розібратися, де він залишив річ, яку тримав буквально хвилину тому.

«Це чоловік, який пробіг Лондонський марафон у віці 58 років, його тіло у добрій фізичній формі, але ця хвороба вразила його мозок. Я не впізнаю свого батька, наша родина тяжко приймала цей діагноз. Не бажаю нікому з цим зіткнутися», — ділиться Пол.

Наразі вчені розробляють препарат, який може врятувати від хвороби Альцгеймера. У випадку з Річардом ліки вже навряд чи допоможуть. Як кажуть члени його сім’ї, хвороба надто прогресує, все зайшло дуже далеко.

Взагалі інноваційний препарат може уповільнити неминуче погіршення стану пацієнтів зі старечим недоумством приблизно на чотири-сім місяців при тривалості терапії 1,5 року.

Exit mobile version