Онколог та лауреат Пулітцерівської премії, автор книги «Імператор усіх хвороб: біографія раку» Сіддхартха Мукерджі часто бачив смерть. І він точно знає: майже всі, хто вмирає в останні хвилини, шкодують, що не встигли сказати рідним і близьким найважливіші слова.
«Кожна людина, яку я зустрічав у цей момент переходу з нашого світу в інший, прощався з сім’єю, друзями однієї з цих чотирьох фраз», – каже лікар.
- Я хочу сказати, що кохаю тебе.
- Я хочу сказати, що прощаю тебе.
- Ти любиш мене?
- Ти зможеш мене пробачити?
Чому нас має навчити це? Експерт каже: не треба чекати, доки стане надто пізно. Хочете освідчитися у коханні чи визнати свої помилки — зробіть це одразу.
«Натомість багато хто таїть образу, живе з невирішеним почуттям провини або проводить роки, надто боячись бути вразливими, — каже Мукерджі. — Як наслідок, маємо докори совісті, стрес, порушення психіки і навіть гормональний та імунний дисбаланс».
Так, складно визнати, що ти зробив щось не так, і це природно виправдовувати свою поведінку, щоб не постраждала самооцінка. Але психологи кажуть: якщо опрацювати процес вибачення себе, то одразу відчуєте полегшення.
До речі, ще люди шкодують, що недостатньо робили щось для себе протягом життя. Про це розповіла Броні Уер, спеціаліст паліативної допомоги, яка вісім років допомагала невиліковно хворим людям. Ось п’ять фраз, які вона чула від них найчастіше.
- Шкода, що в мене не вистачило сміливості прожити життя, вірне собі, а не те, на яке від мене чекали інші.
- Я хотів би витрачати менше часу на роботу.
- Шкода, що мені не вистачило сміливості висловити свої почуття.
- Жаль, що в нас розійшлися шляхи з друзями.
- Я хотів би дозволити собі бути щасливішим.
