Аналіз алмазу показав, що у земної мантії може бути велика частка води. Статтю про це опубліковано в Natire Geoscience.
Діамант – це алотропна модифікація вуглецю з високою твердістю, яка утворюється в природі при величезному тиску земних надр на глибинах близько 200 кілометрів. Іноді у такому камені з’являються вкраплення з іншої речовини. З ювелірної точки зору вони майже завжди вважаються дефектами, зате для вчених мають велику цінність, оскільки зберігають «зліпок» матеріалу з глибини.
Сюзетт Тіммерман з Університету Альберти та його колеги досліджували алмаз із вкрапленням рінгвудиту, що утворився на глибині близько 660 кілометрів. Рінгвудіт – це синій мінерал групи олівіна, який формується лише при величезному тиску, набагато більшому, ніж необхідно для алмазів. Це лише вдруге, коли вчені знаходять цей мінерал, що утворився так глибоко, на межі верхньої та нижньої мантії.
У ході аналізу рингвудиту вчені з’ясували, що в зразку є вода, з чого випливає, що мантія Землі багата на неї. Хоча ця вода хімічно пов’язана з мінералами і не може текти, вона, ймовірно, відіграє важливу роль у плавленні мантії. Це, своєю чергою, впливає на геологію всієї планети, тектоніку плит і вулканічну активність. Наприклад, вода може сприяти розвитку мантійних плюмів, з якими пов’язані виверження вулканів та гарячі точки.
Наразі вчені планують з’ясувати, як ця вода потрапила в мантію. Імовірно, вона перемістилася туди разом із океанічними плитами, які занурюються під континентальну кору у зонах субдукції. Щоб прояснити це питання, необхідно виявити ще один алмаз із рингвудитом.
