Лікар розповіла, чому ми позіхаємо, коли бачимо, як позіхають інші

Позіхання – це універсальний жест. Причому зустрічається не тільки у людей, а й у багатьох тварин.

На сьогоднішній день у науковій медичній спільноті немає єдиної думки про корисність та причини «заразності» позіхання, але є цікаві гіпотези. Чи важлива позіхання? Швидше так, ніж ні, завдяки УЗД можна спостерігати, що дитина позіхає, коли ще перебуває в утробі матері.

Чим корисне позіхання

При позіхання в організм людини надходить багато кисню, який насичує мозок. Крім того, розслаблюються м’язи щелепи. А ще позіхання допомагає зберегти концентрацію, своєчасно «остуджуючи» мозок.

Чому позіхання «заразне»

Буває, хтось позіхнув у автобусі — і півавтобуса позіхнуло у відповідь. Це відбувається рефлекторно, а відповідають за цей процес клітини мозку, тісно пов’язані з емпатією — дзеркальні нейрони.

Ці нейрони були виявлені в 1996 командою нейробіолога Пармського університету Джакомо Ріццолатті. Він вивчав мавп і з’ясував, що дзеркальні нейрони активізувалися не тільки, коли тварина здійснювала саму дію, але і коли вона спостерігала, як інша тварина виконує аналогічний рух. Звідси й назва.

Мабуть, тому, просто бачачи, як людина позіхає, ми теж хочемо позіхнути. У цей момент дзеркальні нейрони дають певний імпульс, який провокує мимовільну реакцію. У цілому нині ці клітини виконують різні функції, пов’язані з поведінкою. Наприклад, вони активуються, коли дитина вчиться говорити, копіюючи дорослих.

Відкриття дзеркальних нейронів допомогло краще зрозуміти деякі особливості розвитку дітей із артистичним спектром та іншим відхиленнями. Такі діти менше реагують на ефект зараження.

Імовірно, це пов’язано з тим, що їх дзеркальні нейрони не працюють належним чином або їм щось не дозволяє бути активними (недолік енергії, системне запалення, інтоксикація тощо). І, отже, їх поведінка у цьому плані набагато менше.

Люди, які мають аутистичний спектр, зазвичай менше дивляться в обличчя оточуючим, їм може бути важко розпізнавати міміку і жести. У тому числі й «дзеркально» позіхають вони рідше за інших.

Які ще жести ми мимоволі повторюємо

Позіхання — не єдина дія, від повторення якої нам важко утриматись. Подібним чином ми реагуємо, наприклад, на чухання, дотик до волосся — загалом на все, що пов’язане з рухом тіла.

Крім того, яскраві емоції також активують дзеркальні нейрони. Тому заразливими бувають і радість, і агресивність.

Ми не завжди наслідуємо те, що бачимо і чуємо, — іноді лише відчуваємо сильне бажання це зробити. Іноді навіть одного слова достатньо, щоб вплинути на активність дзеркальних нейронів. Наприклад, якщо вигукнути слово «побігли» і зробити це емоційно, найімовірніше, співрозмовник не зможе утриматися від неконтрольованої дії: якщо не від бігу, то від мимовільного руху ноги.

Сьогодні дослідження дзеркальних нейронів та їх функцій продовжуються. А ви тепер знаєте, чому буває так складно втриматися від позіхання, якщо хтось позіхнув поряд.