«Виростеш – все дізнаєшся»
Ця фраза красномовно каже дитині: «Ти тупий!»
Можна простою для дитини мовою пояснити, що відбувається. Якщо у вас зараз немає часу, або ви важко, як йому щось пояснити, то візьміть собі тайм-аут: «Я поясню тобі через годину, мені зараз необхідно…» У деяких ситуаціях можна пошукати відповідь разом в енциклопедіях, інтернеті. Це буде цікаво!
“Давай допоможу”
Або одразу, без цієї фрази, почати допомагати, тобто робити за дитину.
Я не закликаю відмовляти дитині допомоги, коли вона потребує. Допомогти – це означає сприяти в чомусь, тобто ініціатива і основні дії робить сама людина , а ви сприяєте ! Ми часто випереджаємо дитину. Він ще не попросив нас, він ще не зіткнувся з трудом, а ми вже тут як тут.
Давайте дамо дитині можливість навчитися самому визначати: вона сама впорається чи їй потрібна допомога. Давайте не сприятимемо розвитку вивченої безпорадності, коли дитина ще тільки почала щось робити, а вже просить допомоги.
«Не чіпай, відійди, а то… впустиш/зламаєш/розіб’єш»
Якщо річ дійсно дуже цінна, то просто візьміть її та приберіть в інше місце (там, де дитина її не дістане, і вона не провокуватиме її). Або в такій ситуації можна зробити наступне: швидко і мовчки підійти до дитини, яка вже взяла вашу вазу, і попросити її передати вам. А ще можна сказати: «Будь із цим обережнішим, тримай міцніше, рівні і т.д». Цією фразою ви навчаєте дитину, як поводитися з цим предметом.
Якщо дитина постійно чутиме подібні фрази, то через деякий час вона почне сумніватися в собі і стане скутою і невпевненою.
“Не страшно”
У дитини зламалася машинка, рука у ляльки відірвалася, або він засмутився через те, що робот на малюнку кривий вийшов чи…
Для нас дорослих це дійсно не страшно, адже у нас є свої страшилки, наприклад, премію урізали; у дитини температура під 40 градусів піднялася і т.д.
Найчастіше ми так хочемо втішити дитину, але це по-іншому. Цією фразою ми знецінюємо почуття дитини, що її ситуація для нас не має важливості. Такою фразою можна прищепити дитині черствість. Уявіть! У вас сильно болить голова, ви звертаєтеся до сина чи доньки, щоб він зменшив звук на комп’ютері. А вам у відповідь: Нічого страшного!
Дайте ситуації свою увагу. Якщо зламалася машина, або щось не виходить, скажіть: «Давай подивимося, що можна зробити» або «Угу, треба викликати евакуатор для машини» і далі обіграти цю ситуацію. Або якщо дитина пролила воду (малювала фарбами) на свій малюнок, то ми просто даємо їй серветку, беремо самі і разом промокаємо малюнок і стіл.
“Кінь поганий, вдарив тебе” і тому подібні фрази
Ситуація: довгий просторий коридор, десь посередині стоїть кінь-гойдалка. Я заходжу у двері, і до мене з радістю біжить Соня (2,2 роки). Але ось невдача, кінь опинився на її шляху! Врізається Соня в нього, падає, підводиться, починає плакати, але продовжує тікати! У цей момент няня: «Не плач, Соня, кінь поганий, вдарив тебе». Соня тут же зупиняється, бере ложку для взуття та давай коня бити. Няня: «Соне, навіщо ти його б’єш? Адже йому боляче!
Відповідальність з дитини зняла няня та зробила винним коня. Так і розвивається у дитини зовні звинувачуюча позиція. А потім вчитель поганий, друг жадібний, чоловік/дружина не такі.
Як можна було вчинити. Для початку не поспішати щось говорити. Соня хоч і заплакала, але впоралася із ситуацією: продовжила тікати. Якби вона продовжила плакати, то треба було б просто сісти до неї і пошкодувати мовчки, здобути. Розібрати ситуацію так: «Ти зраділа, що бабуся прийшла, побігла та натрапила на коня. Розумію тебе, боляче було. Давай його убік приберемо». Забираємо коня разом . Важливо! Соня взаємодіє з ним по-дружньому. Тепер вона не сприймає його як зло чи перешкоду.
«Словом можна вбити – і пожвавити, поранити – і вилікувати, посіяти сум’яття і безнадійність – і одухотворити». В.А. Сухомлинський
Вибирайте, що робитимете ви.
Підписуйся на наш Telegram-канал