На відміну від звичайних людей патологічні брехуни брешуть практично завжди. Причому нерідко вони виставляють себе в очах інших героєм чи жертвою. Що ж їх змушує так поводитися?
Насправді поняття «патологічний брехун» не є офіційним психіатричним діагнозом. Однак вона вважається загальновизнаною концепцією, яку фахівці почали вивчати з 1891 року.
Багато з патологічних брехунів зовсім не страждають на антисоціальний розлад особистості і не є психопатами. Відмінність між ними полягає в тому, що психопати та пацієнти з розладом особистості брешуть з певною метою, а у патологічних брехунів такої мети найчастіше немає. Також брехня останніх нерідко буває дивною.
Доктор Крістіан Харт та доктор Дрю Кертіс, психологи зі США, впевнені, що патологічна брехня має стати медичним діагнозом. Вчені провели опитування серед кількох сотень людей та з’ясували, що з них 8-13 відсотків відповідали критеріям патологічного брехуна.
Згідно з результатами дослідження, патологічні брехуни можуть брехати в середньому 10 разів на день. Причому найчастіше вони брехали особисто, а більше, ніж рештою, вони брехали друзям.
Подібна поведінка починає проявлятися зазвичай у підлітковому віці. Люди, яких можна віднести до патологічних брехунів, зізнавалися, що через свою брехню справді страждають, бо кажуть неправду вони без видимої причини. Тому у них виникають проблеми у стосунках із оточуючими.
Дані, отримані результаті опитувань, підтверджують деякі наукові теорії. Наприклад, ті, за якими патологічні брехуни розповідають себе небилиці, щоб самоствердитися, оскільки вони низька самооцінка.