Як розпізнати і позбутися «синдрому відмінниці» — емоції, які отруюють життя

Вам знайоме відчуття, коли навіть при успіхах у роботі чи стосунках здається, що ви все одно робите щось не так? Що будь-яка похвала — це перебільшення, а дрібна помилка — провал? Це може бути так званий «синдром відмінниці» — психологічна пастка, яка змушує постійно гнатися за ідеалом і ніколи не відчувати себе достатньо хорошою, пише Pixelinform.

Що це за синдром?

Це не медичний діагноз, а стан, що формується ще з дитинства. Зазвичай — у дівчат, які отримували багато схвалення за успіхи в навчанні, старанність і слухняність. Здавалося б, у цьому немає нічого поганого. Але проблема виникає, коли з роками людина починає ототожнювати свою цінність виключно з досягненнями.

У дорослому житті такі жінки досягають багато чого: побудована кар’єра, родина, порядок у всьому. Але замість задоволення — хронічне виснаження, тривога і відчуття, що вони все одно «не дотягують». Знайомо?

Ознаки «синдрому відмінниці»

• Ви не дозволяєте собі помилятися і дуже болісно сприймаєте критику.
• Зазвичай ви перфекціоністка — все має бути ідеально.
• Вам складно відпочивати без почуття провини.
• Ви звикли оцінювати себе через призму результатів: «Що я зробила сьогодні?».
• Навіть похвала викликає у вас внутрішній дискомфорт.

Як із цим впоратись?

Насамперед — визнати, що проблема є. І вона не в тому, що ви «слабка» чи «недостатньо старанна». Навпаки, саме це усвідомлення — перший прояв внутрішньої сили. Ви можете бути розумною, сильною й успішною, але при цьому мати право на помилки й відпочинок.

Почніть з простого: записуйте свої думки й емоції в щоденник. Не фільтруйте, не виправляйте — просто пишіть. Через кілька днів поверніться до цих нотаток і спробуйте зрозуміти, чи є в них надмірні очікування до себе. Ви здивуєтесь, скільки «вимог» до себе ви формуєте без потреби.

Ще один крок — спробуйте хоча б на день зняти з себе роль ідеальної. Дозвольте собі не встигнути щось зробити, сказати «ні», піти з роботи раніше або просто полежати замість чергової задачі.

Навчіться приймати себе з усіма плюсами й мінусами. Ви — не оцінка в щоденнику. І не звіт з KPI. Ви — жива людина, яка має право бути різною.

Пам’ятайте: ідеальних не існує. А прагнення бути ідеальною часто заважає бути щасливою.