Вчені з Інституту морської мікробіології в Бремені виявили, що морські водорості насичують ризосферу (вузький шар ґрунту, прилеглий до коріння рослин) великою кількістю цукру, переважно у вигляді сахарози. Концентрація цієї речовини під корінням водоростей виявилася у 80 разів вищою, ніж раніше вдавалося зафіксувати десь у морському середовищі. Про відкриття вчені повідомляють у журналі Nature Ecology & Evolution.
«За нашими оцінками, у ризосфері морських водоростей у всьому світі міститься від 0,6 до 1,3 млн т цукру, переважно у формі сахарози, — пояснює Мануель Лібеке, керівник дослідницької групи. — Це приблизно можна порівняти з кількістю цукру в 32 млрд банок Coca-Cola».
Дослідники відзначають, що такі високі концентрації вуглеводів дивовижні, тому що, як правило, мікроорганізми швидко споживають будь-які вільні цукри, що опинилися в навколишньому середовищі. Вчені дійшли висновку, що в даному випадку морські водорості, крім вуглеводів, виділяють фенольні сполуки, які утримують більшість мікроорганізмів від споживання сахарози. Це призводить до того, що ці речовини залишаються «похованими» під луками водоростей, а не повертаються в океан та атмосферу у вигляді вуглекислого газу, кажуть автори дослідження.
Біологи вважають, що запаси, що формуються в ризосфері, — своєрідна подушка безпеки, яка накопичується в літню пору і дозволяє морським водоростям пережити періоди тьмяного освітлення, а також включає надлишки цукру, який не потрібен рослинам.
Морські трави виробляють цукор під час фотосинтезу. В умовах середнього освітлення ці рослини використовують більшу частину вироблених ними цукрів для власного метаболізму та зростання. Але в умовах яскравого освітлення, наприклад, опівдні або влітку, рослини виробляють більше цукру, ніж можуть використовувати або зберігати. Потім вони випускають надлишок цукрози у свою ризосферу.
Ніколь Дюбільє, директор Інституту морської мікробіології ім. Макса Планка
Морські водорості утворюють пишні зелені луки у багатьох прибережних районах у всьому світі. Ці рослини, як відзначають автори роботи, є одним із найефективніших глобальних поглиначів вуглекислого газу на Землі: один квадратний км морських водоростей зберігає майже вдвічі більше вуглецю, ніж ліси на суші, а поглинання проходить у 35 разів швидше.
Дослідники відзначають, що морські водорості наражаються на зовнішні загрози і можуть поступово зникати, а це може дуже сильно позначитися на загальнопланетарному кліматі. При зникненні всіх водоростей, за оцінкою авторів роботи, в атмосферу буде виділено не менше 1,5 млн. т вуглекислого газу, отриманого при розкладанні бактеріями цукрів.
