Доктор Кейт Дарлінг вважає, що насправді засмучуватися через обмеженість можливостей систем штучного інтелекту не варто. Тим більше, що вони навряд чи колись зможуть наблизитись у цьому плані до людини. І ось чому.
З початку пандемії COVID-19 було зроблено чимало спроб створити системи штучного інтелекту, які допомогли б у діагностиці захворювання. Вони мали легко і швидко знаходити різні закономірності між медичними даними.
Але знедавна стало зрозуміло, що подібні інструменти себе не виправдали. Справа в тому, що вони при пошуку закономірностей все одно робили чимало помилок. Але це зовсім не означає, що методи машинного навчання марні. Людям потрібно просто зрозуміти переваги та недоліки штучного інтелекту та прийняти той факт, що люди мислять по-іншому – не так, як машина.
Людина завжди бачить контекст і може приймати рішення, залежно від цього. А ось штучний інтелект робитиме свою роботу, навіть якщо контекст не підходить. Тобто може прогнозувати щось, але не усвідомлює, що саме робить. Тому якась інформація, очевидна для маленької дитини, може збити з пантелику систему. Тому помилки систем штучного інтелекту здаються людям абсурдними.
Людський мозок, на відміну від штучного інтелекту, гнучкий та універсальний. Ми можемо швидко змінювати свою думку залежно від ситуації, вловлюємо контекст і загальні концепції, здатні знаходити рішення навіть у несподіваних ситуаціях і дійти неочевидних висновків.
Також технології штучного інтелекту за наявності правильної інформації можуть легко виконувати деякі завдання. Наприклад, обчислення, прогнозування, розпізнавання закономірностей. Необхідно просто зрозуміти особливості роботи штучного інтелекту та застосовувати його там, де він справді може бути корисним: наприклад, для виявлення загроз безпеки, збору інформації на Марсі тощо.