Людський мозок дозволяє нам робити те, чого інші живі види не можуть, наприклад використовувати повноцінну мову та будувати складні плани на майбутнє. Десятиліттями вчені порівнювали анатомію нашого мозку з анатомією інших ссавців, щоб зрозуміти, як розвивалися ці складні здібності.
Перевіряючи черепи гомінін, палеоантропологи виявили, що мозок наших предків різко збільшився в розмірах, починаючи приблизно з 2 мільйонів років тому. Вони досягли розмірів живої людини приблизно 600 000 років тому. Неандертальці, серед наших найближчих вимерлих родичів гомінідів, мали такий же великий мозок, як і наш. Але у неандертальців мозок був витягнутим, а у людей – більш сферичної форми. Вчені не можуть сказати, що пояснює ці відмінності. Однією з можливостей є те, що різні ділянки мозку наших предків змінили розмір.
Останніми роками нейробіологи почали досліджувати стародавній мозок за допомогою нового джерела інформації: фрагментів ДНК, що збереглися в скам’янілостях гомінінів. Генетики реконструювали цілі геноми неандертальців, а також їхніх східних родичів, денисовців.
Вчені зосередилися на потенційно вирішальних відмінностях між нашим геномом і геномами неандертальців і денисовців. ДНК людини містить близько 19 000 генів. Білки, кодовані цими генами, здебільшого ідентичні білкам неандертальців і денисовців. Але дослідники виявили 96 специфічних для людини мутацій, які змінили структуру білка.
Як заревняють вчені, мутації можуть виявитися важливими для нашого мозку. Наприклад, у міру розвитку кори окремим нейронам необхідно мігрувати, щоб знайти своє належне місце. Нгуєн зауважив, що деякі з 96 унікальних для людини мутацій змінили гени, які, ймовірно, беруть участь у міграції клітин. Він припускає, що наші мутації можуть змушувати наші нейрони рухатися інакше, ніж нейрони в мозку неандертальця.
«Я не думаю, що це кінець історії», — сказав він. «Я думаю, що потрібно більше працювати, щоб зрозуміти, що робить нас людьми з точки зору розвитку мозку».
